Дніпровський тренер з тхеквондо Дмитро Сандюк, який отримав важке поранення під час захисту України, зміг повернутися до улюбленої справи. Попри втрату кінцівки та складний процес реабілітації, він знову виховує майбутніх чемпіонів у міських спортивних школах.
Шлях воїна та наставника
До початку повномасштабного вторгнення Дмитро Сандюк був успішним наставником, чиї вихованці здобували призові місця на всеукраїнських змаганнях. У 2024 році чоловік став до лав ЗСУ, де служив командиром взводу на Херсонському напрямку. На жаль, під час виконання бойових завдань він отримав два поранення, останнє з яких, отримане наприкінці січня 2025 року, призвело до ампутації правої ноги.
Після тривалого лікування та серії операцій в Одесі, Дмитро пройшов шлях протезування та фізичного відновлення. Проте найважливішим етапом реабілітації для нього стало повернення до роботи з дітьми. Тренер з Дніпра зізнається, що спортзал став для нього місцем сили, де він відчуває себе потрібним та впевненим.
Повернення до активного життя
Офіційно Дмитро відновив тренерську діяльність у лютому 2026 року. Зараз він працює на повну ставку, проводячи заняття з тхеквондо ВТФ у Міській дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву та ще двох навчальних закладах міста. Його графік складає 24 години на тиждень, і він навіть знаходить сили грати з вихованцями у баскетбол.
«Психологічно мені було значно легше повернутися до роботи, ніж залишатися вдома. Для мене тренування — це не лише професія, а й спосіб життя», — ділиться Дмитро. Його учні, серед яких і 14-річний призер багатьох змагань Михайло Ігнатенко, відзначають професіоналізм та терпіння свого наставника. Хлопець підкреслює, що Дмитро завжди вміє знайти підхід до кожного, допомагаючи виправляти помилки без зайвого тиску.
Мотивація для майбутніх чемпіонів
Сьогодні під опікою Дмитра Сандюка перебуває близько 25 дітей. Його приклад демонструє неймовірну силу духу та відданість справі. Попри фізичні виклики, він продовжує готувати своїх підопічних до нових перемог на всеукраїнській арені. Історія Дмитра — це нагадування про те, що незламність українських героїв проявляється не лише на полі бою, а й у щоденній праці на благо майбутнього покоління.
Висновок: Повернення Дмитра Сандюка до тренерської діяльності стало надихаючим прикладом для всієї спортивної спільноти Дніпра. Його історія доводить, що навіть після найважчих випробувань можна знайти в собі сили продовжувати жити повноцінно та допомагати іншим досягати успіху.
Джерело: Наше Місто
