Повномасштабне вторгнення стало випробуванням, яке змінило життєві пріоритети мільйонів українців. Для 23-річного Микити війна перетворилася на шлях від добровольця територіальної оборони до професійного офіцера, який сьогодні командує танковим взводом у складі легендарної 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
Від цивільного життя до оборони Чернігова
До 2022 року Микита планував будувати кар’єру в ІТ, навчаючись на спеціальності «Комп’ютерна інженерія». Проте ранок 24 лютого перекреслив усі плани. Почувши про початок великої війни, хлопець без вагань вирушив до Чернігівського ТЦК. Попри те, що на той момент йому було лише 19 років і військові радили йому повернутися додому, він наполіг на своєму та отримав зброю.
Протягом трьох із половиною місяців Микита брав участь в обороні рідного Чернігова. Найскладнішим періодом стали березневі бої 2022 року, коли підрозділ утримував позиції поблизу Товстоліса, забезпечуючи зняття блокади міста. Саме цей досвід став вирішальним у виборі майбутньої професії — хлопець твердо вирішив стати професійним військовим.
Становлення офіцера-танкіста
Після завершення бойових дій Микита вступив до військового вишу. Його перше знайомство з бойовою машиною було сповнене емоцій: інструктори поспішали, і хлопець ледь встиг налаштувати шоломофон, як танк рушив. «Я був у захваті, коли усвідомив, що керую цією потужною технікою», — згадує офіцер.
Сьогодні, будучи командиром взводу, Микита сповідує принципи людяності та професіоналізму. Він переконаний, що успіх підрозділу залежить не лише від вправності на полі бою, а й від мікроклімату в колективі. Командує танковим взводом він з особливою відповідальністю, наголошуючи, що офіцер має бути для своїх підлеглих не лише суворим керівником, а й надійним побратимом, до якого можна звернутися за підтримкою.
Життя поза війною
Попри суворі будні на фронті, у Микити залишаються прості захоплення. У вільний час він полюбляє збирати конструктори LEGO та колекціонувати фігурки за мотивами «Зоряних війн». Це хобі допомагає йому відволіктися від щоденної роботи з багатотонною бронетехнікою.
Історія Микити — це приклад того, як вчорашні студенти стають професійними захисниками. Чотири роки тому йому казали, що він «ще малий», а сьогодні він несе повну відповідальність за життя своїх бійців та успішне виконання бойових завдань на найгарячіших ділянках фронту.
Джерело: nashemisto.dp.ua
