На державному рівні відзначили ювілей полеглого Захисника з Нікополя Сергія Сови. Вчора, 13 липня, він мав би відзначати 40-річчя. Але йому назавжди 35… Про це написала народна депутатка України Ірина Констанкевич, передає Nikopolnews.
Депутатка оприлюднила фото, які облетіли увесь світ у 2022 році, коли тіло закатованого в Ізюмі воїна із синьо-жовтими браслетами на руці опізнала його дружина – після п’яти місяців пошуків. Це був Сергій Сова з Нікополя.
Ювілей полеглого Захисника з Нікополя Сергія Сови відзначили на державному рівні
Сьогодні ж йому могло б виповнитися 40 років. Військовослужбовець, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно). Ювілей Героя відзначаємо на державному рівні відповідно до Постанови Верховної Ради про пам’ятні дати, – написала вчора Ірина Констанкевич.
Що відомо про Захисника
Ірина Констанкевич розповіла, що Сергій був родом із Нікополя Дніпропетровської області. Строкову службу проходив у Повітряних Силах України. У цивільному житті знайшов покликання у кінології: професійно займався розведенням собак та їхнім дресируванням, зокрема працював зі службовими тваринами військовослужбовців.
У 2014 році чоловіка мобілізували до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Свій бойовий шлях він розпочав на Донеччині, тримаючи оборону в Пісках та поблизу Донецького аеропорту. Після демобілізації Сергій не зміг довго залишатися в тилу – поклик обов’язку повернув його до побратимів на контрактну службу, де він обійняв посаду старшого стрільця.
Незадовго до повномасштабного вторгнення він почав опановувати фах бойового медика, проте велика війна перервала навчання. 24 лютого Сергій уже був на Харківщині, у самому епіцентрі подій. Він постійно тримав зв’язок із рідними, аж до 19 квітня 2022 року – після ранкової розмови з дружиною зв’язок обірвався назавжди.
Побратими розповіли Оксані, що Сергій із групою бійців потрапив в оточення. Потім його розстріляли. Тоді забрати тіла українських військових із позицій не вдавалося. Через п’ять місяців пошуків Оксана впізнала свого чоловіка за татуюваннями та синьо-жовтими браслетами. Саме ці браслети стали тією деталлю, яка повернула їй впевненість, що це її коханий.
Адже воїн не розлучався з ними з 2014 року. Їх подарували діти як обереги перед війною. Тоді син ішов у перший клас, а донечці виповнився лише рік. На його руках назавжди залишилися імена найдорожчих людей – доньки, сина та коханої дружини. А поруч – ті самі браслети, які подарували йому діти.
Вічна пам’ять та шана Герою! – йдеться у дописі Ірини Констанкевич.
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
