У Покрові відбулася унікальна подія – реконструкція давнього українського весільного обряду початку ХХ століття. Ця ідея народилася ще декілька років тому, але активна підготовка тривала декілька місяців.
Проект реконструкції
Про це розповіли у пресслужбі міського голови Покрова. Сакральне таїнство єднання двох сердець, де кожен обряд є магічним кодом на щастя, добробут та довге подружнє життя – таким здавна було українське автентичне весілля.
Семе такою, напрочуд яскравою та емоційною, відбулася реконструкція давнього українського весільного обряду початку ХХ століття на Катеринославщині.
Ідея та підготовка
Ідея відтворити дійство зародилася кілька років тому. Директор музею Тетяна Подольчак довго виношувала цей задум, збираючи матеріали, спогади та етнографічні відомості.
Активна підготовка до втілення проєкту тривала декілька місяців у тісній співпраці з територіальним центром, який став майданчиком для проведення дійства.
Учасники та внесок
До організації та проведення реконструкції долучилися представники закладів культури міста, Центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, Центру підтримки «Хелп Поінт», а також численні ентузіасти, закохані в українські традиції.
Вагомий внесок у створення сценарію зробила ветеран праці, Почесний громадянин міста Василина Лінська.
Реконструкція обряду
Реконструкція охопила не лише сам день весілля, а й обряди, що традиційно передували йому.
Одним з найважливіших передвесільних подій було сватання. За давнім звичаєм старости від молодого завітали до оселі нареченої.
Після традиційних жартівливих перемовин і благословення батьків дівчина перев’язала старостів рушниками, а нареченого хусткою, засвідчивши свою згоду на шлюб.
Випікання короваю та дівич-вечір
Окремою колоритною сторінкою стало випікання весільного короваю у Будинку культури Шолохового. Коровайниці з молитвами, благословенням матері та обрядовими піснями замішували тісто, прикрашали коровай колосками, квітами та птахами.
Разом із короваєм випікали й традиційні шишки та дивні, якими потім частували гостей.
Відтворили й дівич-вечір — зворушливий обряд прощання молодої з дівоцтвом.
Весільна церемонія
Сама ж весільна церемонія розпочалася з благословення батьками нареченого. Молодий із пошаною став на кожух перед батьками, поцілував святу ікону, а мати обсипала його житом на щасливу долю та достаток.
Після цього весільний потяг із родичами, хрещеними батьками, дружками та гостями під супровід традиційних обрядових пісень вирушив до дому нареченої.
Попереду йшов старший боярин із весільним гільцем, що символізувало нове життя та продовження роду.
Там на молодого вже чекали дружки, свати та рідня молодої. За давнім звичаєм відбувся веселий викуп на воротях, а згодом — ще один викуп у дружок біля входу до кімнати нареченої.
Ці обряди викликали чимало усмішок і жартів, адже саме вони здавна були невід’ємною частиною українського весілля.
Важливим став обряд благословення молодят батьками нареченої.
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
