Рівно три роки тому, 6 червня 2023-го, почалося повернення Великого Лугу, який 67 років ховався під товщею Каховського водосховища. Спогадами про те, як це було, ділиться очевидець і письменник із Запоріжжя Костянтин Сушко.
Як це було
У ніч з 5 на 6 червня 2023 року, о 2 годині 50 хвилин московські загарбники підірвали Каховську ГЕС. У розлом хлинуло 18,2 кубічних кілометрів води, які упродовж 67 літ і 8 місяців стримувалися в межах 896-кілометрового периметра штучного моря. Максимальний рівень несподіваної повені доволі швидко досяг 5,61 метрів. Затопило 600 квадратних кілометрів Херсонщини – близько шести десятків населених пунктів, серед яких міста Гола Пристань, Нова Каховка, Олешки, частина Херсона. В зоні лиха опинилися майже 50 тисяч людей. За кілька днів вода почала спадати, а впродовж місяця її рівень у нижньому та верхньому б’єфах загалом стабілізувався.
Що зараз?
Очевидці, і я один із них, кажуть, що в межах колишнього «моря», картографічно відновилось усе, що передувало затопленню, майже до подробиць. Де була вода, залишилась вода, де була суша, випросталась суша. На 150 тисячах гектарів, де справіку розкошував плавневий ліс, а потім, упродовж мало не семи десятків літ гуляли хвилі, проклюнулися з грунту крихітні верби, тополі, в’язи, осокори, дикі груші, шовковиці, дуби, лоза й т.д, словом, випросталися представники усього нашого рідного деревно-кущового, очеретового й трав’яного різноманіття… Випорснули з грунту й стали дружно, спрагло і стрімко тягтися до Сонця. У багатьох місцях за один лишень сезон досягли триметрової висоти!
Що далі?
Приємно, що й наші «слугонародні» очільники не лишилися осторонь цього дивовижного процесу. Уже за півтора місяці (!!!) після підриву Каховської ГЕС, Кабмін України, за прем’єрства Дениса Шмигаля, прийняв постанову про відбудову греблі разом з гідростанцією. Тобто, «море» вирішили повернути «на місце». Шляхом знищення юного лісу, який безоглядно почав стрімко тягтися до Сонця.
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
