Батько відомого волонтера з Нікополя, Олег Селянінов, розповів про болісний шлях повернення сина, Якова Селянінова, на «щиті». Про це пише сайт «Відомо», передає Nikopolnews.
Олег Селянінов зустрів початок повномасштабного вторгнення в Польщі, де у нього було постійне місце проживання та безпека. Однак 24 лютого 2022 року стало для нього точкою старту для повернення додому.
Повернення додому
«Я патріот своєї держави, я інакше не міг вчинити. Тим паче тут залишалися дружина та син. З сином ми спілкувалися, він тоді сказав: “Тату, я вже обрав свій шлях, я буду захищати Україну”. Я так само не міг інакше. Я повернувся і пішов у ТЦК та СП. Мені спочатку казали: “Навіщо ти приїхав? У твоїм віці вже не беремо”. Але я чекав. Згодом мене викликали, коли почала формуватися 151-ша бригада. Я пройшов співбесіду і був там від самого початку», – говорить Олег Селянінов.
Яків Селянінов: волонтер і захисник України
Поки батько-офіцер звикав до реалій фронту та боронив країну, його син Яків став волонтером. Він працював у волонтерській ГО «Будуємо Україну Разом», возив допомогу у громади Нікопольського району, Лиман та Херсон. Разом із американськими офіцерами проводив майстер-класи, навчав такмеду та евакуації.
Яків мав бронь і членство в молодіжній раді міста Нікополь. Хлопець кожного місяця ходив до військкомату, поки не домігся свого – став оператором БПЛА у 63-й бригаді.
Трагедія
Трагедія сталася у травні 2025 року. Лиманський напрямок. Пряме влучання КАБу в бліндаж, де перебував Яків зі своїм побратимом. Олег Селянінов згадує, що зв’язок із сином обірвався у середу 14 травня. У четвер та п’ятницю батько вже обдзвонював побратимів, відчуваючи біду.
Але замість поважного, особистого сповіщення, Олег отримав сухий дзвінок від співробітника ТЦК. «Мене дуже обурило те, що біду повідомили з ТЦК, а не з його рідної частини. Дзвонять і кажуть: «Ваш син зник безвісти». І все. А ти просто не розумієш, як це зник… Ми ж з ним спілкувалися лишеSeveral днів тому. Усередині – порожнеча. Невже не можна це зробити якось не так травматично? Особисто приїхати в родину, взяти з собою психолога, найти якісь слова… Я вважаю, що повага до загиблого Героя і до його родини повинна починатися саме зі сповіщення. А повідомити батькам телефоном про смерть сина – це ненормально»
Повернення додому
Тіло Якова знайшли під завалами в понівеченому бліндажі лише через неділю після його загибелі. Його батько з болем розказує, як їздив, щоб впізнати сина. Проте це був лише початок довгого та болісного шляху.
На той час він з родиною перебрався з Нікополя, який постійно потерпав від ворожих обстрілів, до Харкова. У Харкові було спокійніше, та й до місця служби сина – ближче.
У загиблого Героя попереду був довгий шлях додому, щоб завершити свій земний шлях на рідній Дніпропетровщині. Але найстрашніше для батьків почалося тоді, коли їм довелося впізнавати тіло сина.
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
