У прифронтовій Червоногригорівці Нікопольського району мешканець Григорій Лузан веде свою тиху «зелену війну», прокладаючи шлях новому життю. Про його благородну справу розповідає Nikopolnews із посиланням на фб-сторінку Тетяни Зюби.
Тиха «зелена війна»
Чоловік живе у Червоногригорівці Нікопольського району. Мешканець Нікопольщини знайшов свою “зброю” у вигляді тендітних пагінців, які він власноруч виплекав із насіння та живців у себе вдома.
З самого початку року, коли земля ще тільки почала відтавати під несміливим весняним сонцем, Григорій Григорович розпочав свою тиху «зелену війну». Кожен такий саджанець — це місяці терпіння, поливу та турботи під звуки тривог.
200 нових надій
Місцеві знають: якщо на вулиці видно постать Григоровича, значить, життя триває. На сьогодні з початку року він висадив вже понад 200 молоденьких дерев. Без жодної копійки допомоги, без жодних прохань про винагороду.
Навіщо він це робить? Усе просто: щоб люди, повертаючись з укриттів, бачили не лише вирви від снарядів, а й майбутній затишок.
Джерело сили
Де бере сили? У самій землі. Григорій Григорович вірить, що кожне прийняте дерево «заземлює» тривогу і дає громаді дихати. Краса є, навіть коли навколо важко.
«Війна мине, а сад залишиться. Люди мають бачити красу, навіть коли навколо важко», — ніби кажуть його натруджені руки, дбайливо пригортаючи землю навколо чергового клена чи дубка.
Сьогодні ці деревця — ледь помітні прутики, що гойдаються на вітрі. Але завдяки наполегливості однієї людини, Червоногригорівка вже зараз стає зеленішою. Григорій Григорович Лузан не просто садить дерева — він вкорінює віру в те, що життя завжди перемагає руйнування.
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
