Щоосені частина пернатих залишається в Дніпрі замість того, щоб вирушати в далекі подорожі на південь, і останніми роками таких птахів стає більше. Деталі про це розповідає «Наше місто» з огляду на слова фахівців.

Осінній відліт пернатих

Першими на південь вирушили стрижі, почавши міграцію ще в середині літа. Як розповідає Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», відліт більшості цих теплолюбних птахів відбувся в останніх числах липня. Згодом потягнулися ластівки, завершивши міграцію на початку жовтня, а за ними занепокоїлися бджолоїдки. Попри це, деякі перелітні птахи затрималися аж до середини листопада. Зоолог зауважує, що досі чує поклики вівчарика-ковалика, якого днями бачили в Сухачівському лісопарку та Діївських плавнях. Жовтень виявився дуже м’яким і теплим, практично на рівні вересня, тому вівчарик, найімовірніше, ще полетить, хоча цікаво, чи дотягне він до грудня. У лісах також залишаються зяблики, проте різке листопадове похолодання та морози можуть змусити їх змінити плани.

Особливості міграції та небезпеки для молодняку

  • Малий та звичайний погоничі переміщуються пішки через густу рослинність біля води.
  • Деркачі мандрують переважно вздовж водойм і водотоків.
  • Білі плиски здійснюють невеликі перельоти вздовж річок та інших водних об’єктів.

Далекі перельоти є дуже енерговитратними та небезпечними заходами, під час яких учасники нерідко гинуть. За оцінкою Олександра Пономаренка, під час міграцій до таких віддалених регіонів, як Африка чи півострів Індостан, можуть гинути щонайменше 20–30% молодих птахів, хоча це приблизна, умоглядна оцінка.

Місто як острів тепла для птахів

Останніми роками пернаті дедалі частіше воліють залишатися зимувати вдома, оскільки в містах тепліше і достатньо їжі. Середня температура в місті взимку зазвичай на 3–5 градусів вища, ніж на відкритій місцевості за межами міської забудови, оскільки будинки, дороги, теплотраси та інша інфраструктура утворюють своєрідний острів тепла і велику грілку. Показовим прикладом є сріблясті мартини, які раніше вирушали зимувати на південь України, а тепер залишаються вдома, знаходячи корм на звалищах. Схожа історія зі шпаками, які ще 30–40 років тому відкочовували на південь, а сьогодні взимку збираються у великі зграї, переміщуються полями з нескошеним урожаєм і годуються на виноградниках. Вижити у складні часи допомагає і прискорений метаболізм, через який у сильні морози синиця змушена їсти кожні 20–30 хвилин.

Джерело: Наше Місто