Ірина, захисниця з Нікопольщини, служить у війську з 18 років. Зараз вона є зв’язківцем у 152 окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
Мрія служити у війську
Ірина почала військову службу у 2020 році, коли їй було 18 років. Про Ірину розповіли у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри, передає Nikopolnews. Ірина каже, що бажання служити з’явилося ще у дитинстві. Після початку війни у 2014 році вона постійно дивилася новини, бачила події на фронті й усе більше відчувала, що хоче бути частиною армії та наближати перемогу.
«Мене тягнуло сюди. Хотілося носити форму, взяти зброю до рук, бути серед військових. Це була мрія, і вона здійснилася. Я не розраховувала, що буде легко. Розуміла, з чим доведеться зіштовхнутися».
Служба й особисте життя
Після школи Ірина здобула цивільну професію кухара-кондитера, хоча спочатку мріяла зовсім про інше. Мама хвилювалася, бо для вступу на службу ще потрібен був письмовий дозвіл батьків.
«Мама кілька днів не підписувала дозвіл. Казала: «Ти ж ще дитина». Хвилювалася, плакала, намагалася відмовити. Але добре знала мій характер. Знала, що якщо я вже щось вирішила то все одно піду».
Ірина прослужила кухарем 5 років, а згодом перевелася до 152 окремої єгерської бригади, де служить її коханий. «Хотілося бути поруч, підтримувати одне одного не лише в житті, а й у службі. І знаєте… я не жалкую про це ні на секунду, хоча змушена рідко бачитися з коханим».
Робочі будні зв’язківця
Зараз Ірина служить зв’язківцем у 152 окремій єгерській бригаді. Каже, саме тут їй подобається постійний рух, можливість навчатися й відчувати себе частиною великої справи.
«Тут є змога постійно розвиватися, вчитися чомусь новому. У війську все змінюється дуже швидко, тому ти не стоїш на місці. А я якраз із тих людей, які не люблять сидіти без діла».
Її робочі будні – це безперервний зв’язок, чергування, координація та робота із засобами комунікації. Від того, наскільки швидко й чітко передається інформація, часто залежить ефективність роботи підрозділів.
Попри втому й навантаження, Ірина зізнається: саме у війську вона почувається на своєму місці. «Я себе тут комфортніше відчуваю. Чесно, навіть не уявляю, що б робила вдома. Тут я розумію, для чого прокидаюся зранку і чому моя робота важлива».
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
