У культурній спільноті Нікополя стався великий збій. Стало відомо, що відійшла у вічність людина, яка довгий час очолювала у місті Клуб заводу ім. Леніна, який потім був перейменований на Будинок культури, а згодом став НКДЦ. Також її називають «матір’ю» відомого гурту «Микитин Ріг».
Життєвий шлях Катерини Михайлівни Замараєвої
Пішла у засвіти Катерина Михайлівна Замараєва. Про це повідомила позаштатна кореспондентка Nikopolnews Людмила Міщенко. Вона поділилася спогадами про людину, яку знала з дитинства. І остання зустріч з якою у неї була на самому початку повномасштабної війни.
Згодом пані Людмила виїхала з міста та країни. А Катерина Михайлівна залишилася. І ось прилетіла сумна звістка про її смерть… Нижче – спогад Людмили Міщенко.
Спогад Людмили Міщенко
Людмила Міщенко пише: “8 березня 2022 року. Сирена безбожно волає на весь мікрорайон, люди поспішають у сховище, а ми, притиснувшись одна до одної, стоїмо біля її під’їзду, сподіваючись на радісну зустріч після перемоги… Незважаючи на різницю у віці, для мене вона завжди була взірцем. Спочатку, в молодшому шкільному віці, відштовхуючи друзів подалі від керівника дитячого хору, я гнівно шепотіла – “не чіпайте мою Катю!,” та горнулася до неї після кожної репетиції.
Через роки разом з дівчатами, якщо вона співала на концерті раніше нашого ансамблю, гучно аплодувала їй із-за лаштунків. Але влітку 1970 року наші шляхи розійшлися, я пішла працювати на ПТЗ і почала підніматися на сцену з іншим вокальним ансамблем, а вона досягла вершини, очоливши Клуб заводу ім. Леніна, який потім був перейменований на Будинок культури.
Наступного разу я свою Катю побачила лише через сорок років на урочистостях присвячених 15-річчю Народного фольклорного гурту “Микитин Ріг”, учасницею якого я вже була на той час. Звісно, вона мене не впізнала, але через деякий час наша родина змінила адресу проживання і ми опинилися в одному мікрорайоні. Я завжди чемно віталася з нею на автобусній зупинці, а час підштовхував нас до слушного моменту.
Одного разу я раптово побачила її в нашому дворі на милицях і запропонувала зайти в квартиру перепочити. Вона погодилася. В розмові я навмисно відкрила свій альбом і побачила в її очах пізнання, а на обличчі усмішку. З вуст зірвалися слова – “Так ось хто мене називав моя Катя!” З тих пір стерлися всі грані дванадцятирічної різниці у віці.
А тоді, 8 березня 2022, ми навіть не мали гадки що цей день стане останнім для зустрічей і розмов. Вчора, 12 травня 2026, тишу разом з моєю душею в таборі у Швейцарії розірвав телефонний дзвінок…. Замараєва Катерина Михайлівна відійшла у вічність… Я вам пропоную невеликий відеоролик, він був присвячений пам’яті Петра Євгеновича Андріанова – батька “Микитиного Рога”, а віднині він буде присвячений і матері гурту – Катерині Михайлівні”
Джерело: nikopol.nikopolnews.net
