Петиція про звання Героя для Ярослава Бабійчука
На інтернет-ресурсі Президента України оприлюднено звернення щодо посмертного надання почесного звання Героя України військовому Ярославу Бабійчуку, який врятував понад дві тисячі бійців.
Життєвий шлях та бойова робота медика
Народився Ярослав Бабійчук 24 серпня 1987 року. До початку масштабного вторгнення чоловік працював реабілітологом у місті Київ, допомагаючи людям та дітям відновлюватися після травм. Із перших днів великої війни він добровільно приєднався до лав Збройних сил України. Його дружина Світлана згадувала, що для чоловіка це рішення виявилося цілком очевидним, адже він не міг залишатися осторонь. На той момент їхній доньці Марго ще не виповнилося трьох років. Служба військового проходила на найгарячіших ділянках Донецької області. Він виконував обов’язки санітарного інструктора медичного пункту 3-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
Автор петиції Олексій Пархоменко, який обіймає посаду майора та начальника секції цивільно-військового співробітництва військової частини А0222, наводить значно більші показники роботи медика, ніж зазначено в офіційному тексті звернення. За його твердженням, лише протягом першого року повномасштабної війни військовий виніс і вивіз півтори тисячі поранених, а загалом допоміг зберегти життя понад двом тисячам військовослужбовців. Серед побратимів він став справжньою легендою, а у бригаді казали: «Якщо ти поранений і попав у руки Бабійчука, значить будеш жити», як зазначає Пархоменко.
Спогади побратимів та загибель
Командир батальйону з позивним «Мудрий» розповів про один із днів контрнаступу, коли Ярослав у період із 9:00 до 15:00 доставив на стабілізаційний пункт близько 35 поранених. Окрім того, він відкопував та забирав бійців зі зруйнованих бліндажів. «Поранення були різного типу: без кінцівок, з розірваними частинами тіла тощо», – пригадує командир. За ініціативи медика під час контрнаступу 2023 року на Урожайненському напрямку облаштували стабілізаційний пункт, а також проводилися заняття з тактичної медицини.
Трагедія сталася 19 квітня 2024 року на Донеччині поблизу села Урожайне Волноваського району під час евакуації поранених. Російські військові завдали нищівного удару по позиціях, і внаслідок влучання протитанкового ракетного комплексу військовий загинув. Командир Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького полковник Дмитро Лебідь охарактеризував загиблого як людину честі й гідності. «Його відвага та жертовність назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь», – зазначив командир. За життя боєць отримав почесний нагрудний знак «За збережене життя» та інші відзнаки, а посмертно став почесним громадянином Димерської селищної територіальної громади.
Деталі звернення та збір підписів
Щоб державний очільник розглянув ініціативу, необхідно зібрати 25 тисяч голосів. Підтримати петицію №22/270780-еп можна на офіційному сайті глави держави за посиланням https://petition.president.gov.ua/petition/270780.
- відкрити сторінку петиції
- авторизуватися за допомогою BankID або електронного підпису
- натиснути кнопку «Підписати» та підтвердити свій голос
Джерело: dnepr.express