На Донеччині загинув військовий Володимир Крук

У селі Рубіжне Добропільської міської громади на Донеччині загинув військовослужбовець із Жовтих Вод Володимир Крук, життя якого обірвалося 22 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання.

Життєвий шлях та освіта

Володимир Крук народився 15 листопада 1985 року в Жовтих Водах. Навчався у середній школі № 2, ліцеї імені Незалежності України та школі № 11. Вищу освіту за будівельним напрямком здобув у Національному гірничому університеті та Криворізькому технічному університеті. Під час навчання також пройшов строкову військову службу. Трудовий шлях чоловік розпочав у Жовтоводському відділенні УСБУ у Дніпропетровській області, за що отримав подяку та ювілейну медаль. Згодом працював на різних підприємствах у Жовтих Водах та за межами міста, а останнім місцем його роботи була станція технічного обслуговування автомобілів.

Бойовий шлях захисника

Захищати Україну Володимир Крук почав ще у 2014 році, коли долучився до добровольчого батальйону «Дніпро-1» і брав участь у бойових діях на найгарячіших ділянках Донецького напрямку.

• 13 вересня 2024 року чоловік знову повернувся до війська.
• Служив водієм-стрільцем, старшим механіком з електричного та електронного обладнання у 783-й окремій бригаді оперативного обладнання території «Новий Кодак».
• Із 1 липня 2026 року обіймав посаду головного сержанта 3-ї ремонтної роти 1-го окремого штурмового полку імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».
• Володимир планував підписати з підрозділом дворічний контракт.

Особисті якості та прощання з воїном

Рідні згадують Володимира як людину, яка вміла практично все. Він захоплювався технікою, добре знався на електротехніці та електроніці, міг відремонтувати будь-який автомобіль. Мав золоті руки й завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував. Серед його захоплень були хокей і риболовля. Про військову службу Володимир майже нічого не розповідав близьким, намагався вберегти рідних від зайвих переживань і на запитання про фронтове життя коротко відповідав, що в нього все добре. Особливо чоловік піклувався про свою сестру.

28 жовтня з воїном попрощалися у рідному місті Жовті Води. У нього залишилися мама Валентина Миколаївна та сестра Марія.

Джерело: Наше Місто