У Центрі сучасної культури в Дніпрі відбулася знакова літературна подія — презентація нової антології «Кримський інжир. Bizimkiler». Захід став платформою для глибокої розмови про ідентичність, пам’ять та досвід вимушеного переселення, що об’єднав українських та кримськотатарських митців.

Література як міст між минулим і майбутнім

Вибір Дніпра як місця проведення презентації є символічним. Це місто стало другою домівкою для тисяч людей, які через окупацію були змушені покинути півострів. Антологія антологія Кримський інжир є не просто збіркою текстів, а потужним культурним маніфестом. У ній зібрані твори, що розкривають Крим через призму особистих історій, родинних зв’язків та болючого досвіду життя поза межами рідного дому.

Під час зустрічі спікери, серед яких були Алім Алієв, Ірина Пасько, Світлана Тараторіна та Мамурє Чабан, обговорили важливість збереження зв’язку з Кримом. Учасники наголосили, що література сьогодні виконує функцію «внутрішнього дому», який людина носить у собі, попри географічні відстані.

Нові сенси в українсько-кримськотатарському діалозі

Засновник проєкту Алім Алієв підкреслив, що останніми роками в літературі чітко простежується тема переселення. За його словами, тексти, написані людьми, які пройшли через випробування окупацією та адаптацією в новому середовищі, мають особливу емоційну силу. Проєкт «Кримський інжир» надає авторам необхідний майданчик для висловлення, незалежно від того, де вони знаходяться — на півострові чи на підконтрольній Україні території.

Окрему увагу приділили ролі перекладу. Перекладачка Ірина Пасько зазначила, що кримськотатарська мова тривалий час штучно витіснялася з культурного та наукового просторів. Сьогодні ж переклади стають інструментом повернення мові її повноцінного звучання та статусу. Це кропітка робота, що дозволяє інтегрувати кримськотатарську культуру в загальноукраїнський контекст.

Чому це важливо для Дніпра?

Письменниця Світлана Тараторіна поділилася власним досвідом роботи з кримською тематикою, наголосивши, що для неї це незмінний творчий локус. Читання уривків з антології обома мовами стало кульмінацією вечора, продемонструвавши єдність культурного простору. Для дніпрян та переселенців, що відвідали захід, це була нагода не лише долучитися до сучасної літератури, а й відчути підтримку спільноти, яка продовжує боротьбу за повернення Криму через слово та культуру.

Видання «Кримський інжир. Bizimkiler» — це важливий крок до усвідомлення того, що Крим є невід’ємною частиною нашої спільної ідентичності, яку ми маємо плекати та передавати наступним поколінням.

Джерело: Наше Місто